КСОТ Центуріон — 20 років!

КСОТ "Центуріон" - 20 років!Доброго дня! Публікуємо результати змагань, присвячених 20-річчю заснування клубу спортивного орієнтування і туризму  (КСОТ) Центуріон.

Спочатку вашій увазі пропонується Бюлетень №3 наших перегонів:

Buleten#3_20rokiv_Centurion-19-20.08.2017

А ось і самі пиріжки ))

ПРОТОКОЛ 19.08.2017-середня дистанція 

нічне орієнтування

ПРОТОКОЛ 19.08.2017-нічне орієнтування

ПРОТОКОЛ 20.08.2017-довга дистанція 

Фото і відео з свята опублікуємо трішки пізніше.

А ось так ми починали. 18-21 серпня 1997 року. Місто Коростишів Житомирської області. 6-й командний чемпіонат України зі спортивного орієнтування.

На першій світлині зліва направо — Тетяна і Світлана Сердюк, Павло Куцегуб, Тетяна Кузнєцова, Тетяна і Сашко Півень, Ярослав Добренький і  Сергій … (забув прізвище 🙁 , Надія ввечері підкаже)На другій —  Володимир Брижак, Олексій Сердюк, Саша Шпорт, Павло Куцегуб, Ярослав Добренький, Світлана Сердюк, Мишко Яковенко, Женя Сердюк, Таня Семеренко  (Лихвар), Таня Сердюк (Разумна)Женя Сердюк на дистанції «відметуну» Наймолодші орієнтувальники на старті дистанції «Відметун». Третя зліва — Женя Сердюк

І на прощання (ні-ні!, лише на завершення цього допису) послухайте казочку за наш клуб. КСОТ Центуріон — 20 років!

Варто і зміст цієї казки для дорослих надрукувати.

Що автор цього богу і робить з задоволенням.

«В некотором царстве, в некотором государстве жили-были царь с царицей», і була у царя сімейка, як у веселого Омелька — три лапочки-дочки і зайчик-синочок.

От одного разу спекла царівна пиріжки та й відправила синочка віднести їх бабусі. А дорога та пролягла крізь ліс та поле, через море і гори, через яри і долини, ну, словом, сам чорт ногу зламає, якщо карти й компаса не мати.  І от згадав тут синочок, що вчили цар-тато та цариця-мама, як цією чудасією користуватися. Дістав він з кишені диво-компас та чарівну карту, та й дістався вчасно з пиріжками до бабусі.

Так от про бабусю.

Жила бабця у містечку Коростишів на Житомирщині. Саме туди прямував наш козак, опановуючи на ходу навички спортивного орієнтування у далекому 1997 році, думав — пересапне у доброї та милої бабусі від тата з мамою, — не вийшло. Бабуся також виявилася з крутих, ну тих, що з наплічником і наметом у мінус 40, — і лісом, і степом. Так що заманили, так заманили…

Ні, казкар трішки бреше шановному панству. То було влітку 1997 року. Не мінус 40 було, а плюс. І житомирське містечко Коростишів збирало як завжди друзів. Серед них була і невгамовна родина Сердюків, Віталій та Надія — наші цар з царицею а разом із ними три лапочки-дочки і зайчик-синочок. Ну, ще — радник по справах іноземних, Тетяна Півень. А ще усі, кого вдалось заманити.

От вони сиділи, сиділи за царською трапезою поблизу чарівного ставка з позолоченим камінням та цілющими підземними водами, та й указ царський написали. А в ньому таке: «Цим указом повеліваю: закласти товариство та дати назву йому химерну — Центуріон, на греко-римський лад з українським акцентом, та з туристичним ефектом, та із зірковим складом».

Той указ підписали, залізною печаттю закріпили.

Сказали — і зробили. Сьогодні вже не один зайчик-синочок запросто може донести пиріжки до бабусі, де б старушенція не ховалася — чи то в лісі, чи то в полі, чи на Північному полюсі. І не тільки чарівною картою скористатися, а й переправу організувати, і на гору видертися, і карабіни правильно закріпити, і інші корисні речі,  як на виживання в вотчині грізних вовків, навчитися робити…

І вже майже 20 років поспіль «Центуріон», який вже на карті з’явився як окреме королівство на півсотні жителів, живе за своїм, особливим календарем.

Грудень тут називають «Сніжень», бо напередодні Нового року проводять традиційні змагання зі спортивного орієнтування «Сніжинка»…

 

З повагою, правління клубу ЦЕНТУРІОН