Жизнь в движении – полноценная!

Сижу на чемоданах, т.е. на рюкзаках, а если ещё точнее – собрал рюк и сумку с продуктами, а сейчас глазею, кто же будет у молодецкой сборной по футболу соперником в полуфинале – итальянцы, или испанцы?
Хотя большой разницы не вижу. «Турція – готуйся!»

Вот смотрю футбол и последний пост перед отъездом в Порту пишу в режиме «Онлайн». Абзац напишу – «опубликовать»… и т. д.
Надо же с рассказом о сплаве по Иркуту до поездки закруглиться. Потому, как затем будут другие дела и контенты –

Впечатления от дороги на берег океана.
Устройство.
Знакомство с Португалией и португальцами.
Знакомства с соперниками по соревнованиям.
Сами соревнования. Успехи и неудачи.
Дорога домой…

Не знаю, смогу ли на чемпионате бывать и в Инете. Кто его знает…
Поэтому не обещаю. А там, как получится.
Возвращусь в Полтаву 10 июля.

Сейчас же о наших баранах, т.е. о последних днях сплава.

31 июля, последний день сплава.
Вчера был трудовой день.
Преодолели каньон, несколько сложных порогов, длинную шиверу со скалой на выходе, ряд опасных прижимов. А в районе посёлка Мойготы и далее, к самому посёлку Туран проплывали сквозь многочисленные завалы и заломы в реке.

Сегодня сплав по реке сравнительно несложный, река течёт в широкой долине. Монотонная работа усыпляет слегка наше внимание. «Просыпаемся», вскакивая в стояки порога Неожиданного…
Последний порог Камень, ещё два часа сплава по стремнинам перекатов и… на финише маршрута едва не влетаем в залом из берёз.

С берега сигналят потерпевшие здесь вчера аварию ленинградские водники. Помогаем им, чем можем (продуктами, лёгким ремонтом), упаковываем свои вещи в рюкзаки…
Впереди посёлок Шимки, что в 3 км от Кирена, конечной точки нашего маршрута.
На попутном автомобиле добираемся в Слюдянку.

Поезд Владивосток – Харьков. Впереди ещё пять суток путешествия. Дорога домой, долгая и немного утомительная. Зато достаточно времени, чтобы разобраться в накопленных впечатлениях и переживаниях, по-новому, и уже без острых эмоций, взглянуть на пройденный нами маршрут.

Этот необходимый после каждого путешествия анализ своего поведения, поступков делает нас добрее, покладистее, человечнее.
Путешествия по родной земле помогают нам понять самих себя, как не сможет сделать это за нас никто другой.
_______________________________
Материалы, сходные по содержанию -
1. http://svital.com/10-urokov-lyizhnogo-puteshestviya/
2. http://svital.com/vo-priklyuchenie/

Под впечатлением мыслей о будущем лыжном походе по Кольскому разворошил я в голове воспоминания о путешествиях и событиях, сравнительно давних…

Вспомнились Алтай, Саяны.. И, как-то случайно (?) попались под руку записи о нашем летнем комбинированном пеше-водном походе по Бурятии.

Называется «ностальгия». Захотелось мне вот так сразу, без перевода свой походный дневничок в любимый блог втиснуть . Кто «не ферштейн» по украински, не взыщите. Чуть позже выложу всё в переводе…

ПЕРШІ ДНІ ПОХОДУ

(Уривки з щоденника В. Сердюка, учасника подорожі по Бурятії)

17 липня 1983 року, неділя…
Вчора ми були ще в Полтаві, а зараз під’їжджаємо електричкою до Байкалу. Позаду переліт через 5 годинних поясів з Харкова до Іркутська, безсонна ніч в салоні літака, який здійснював три посадки, перепади температур від плюс 30 до плюс 9 градусів. За вікнами вагону дощова пелена закрила гори. Тільки ледь-ледь вгадуються контури сивого Байкалу. Учасники походу жартують: чи варто було летіти в таку далечінь, аби серед літа намерзнутися.

Та «філософствувати» з цього приводу довелось недовго. В Слюдянці – містечку, що розташувалось на березі сивого Байкалу, ми не змогли попасти на рейсовий автобус. До Кирена добиралися службовим, який перед цим довелось розвантажити. Тут швидко і нагрілися, виносячи з машини мішки з мінеральним добривом. А в подяку за послугу водій доставив нас аж до селища Монди, початкового пункту нашого маршруту.

Дорогою місцевий вчитель-бурят, наче заправський гід, знайомив нас з відомою Тункинською долиною. Сприятливі кліматичні умови долини дозволяють тут широко розвивати тваринництво. З великою любов’ю він розповідав він про рідний край. В Монди приїхали затемна. Та привітна завідуюча клубом Світлана, не рахуючись з часом, влаштувала нас на ночівлю в теплому і затишному приміщенні.

18 липня, вівторок.
Вранці чергові куховари Павло Федосцев та Микола Козлітін (час біжить – останнього вже не має з нами, царство небесне тобі, друже) зварили дуже смачний суп. Як завгосп, пропоную Миколі подумати про постійну, на всю мандрівку, посаду шеф-кухаря. Микола змовчав…
…Хоч і сумлінно підганяли спорядження до походу, економили на кожній сотні грамів, вже через півгодини пішого переходу рюкзаки здаються неймовірно важкими, піт заливає очі, серце несамовито калатає, так і рветься з грудей. Кожна сотня метрів вгору дається з великими зусиллями. Відпочиваємо через кожні п’ятнадцять хвилин. Вперед рветься Микола.

- Колю, не поспішай, якщо рюкзак легкий, будемо довантажувати, – вгамовує його наш керівник Надія Журбенко.
- Не можу я поволі, все-дно буду бігти і з більшою вагою, – парирує той, та на групу чекає.

Табір розташували на узліссі, попереду зона кущів, луків і перевал. Якісь мандрівники залишили нам дарунок – два настили з жердин. Ми з вдячністю ними скористалися. Весь день сіяв занудливий дощ, навкруги мокро і сиро. Настили ми трішки підремонтували, наслали лапнику і розмістили на них намети.

Після вечері Олексій Семенов узяв в руки гітару. «Кто сказал, что умный в горы не пойдёт? Ты пошёл, ты не поверил слухам…» – лунала біля підніжжя перевалу пісня Володимира Висоцького, а завтра цей перевал нам належало долати. Кожний думав вночі, як при такій погоді ми будемо здійснювати цей перехід. І природа немов би почула наші думки. Вночі відкрилися зорі..
Далі буде…
___________________________________________________________
Тем временем сегодня Уникальный Человек обьявил о начале голосования в конкурсе «11 способов….»

Дино Спомони задает читателю риторический вопрос – «Зачем брать микрокредиты?» и продолжает публиковать обзор блогов участников его второго эксперимента

С Профессиональным Блоггером нас знакомит Вячеслав Вдовиченко. Зайдите, пожалуйста в блог, полюбопытствуйте

Дмитрий Донченко в своем посте от 8 февраля рассказывает как заработать бесплатный хостинг для своего блога

А у «Старого дона» Маула сегодня День Рождения – ПОЗДРАВЛЯЕМ!