Як вперше подолати дистанцію на змаганнях зі спортивного орієнтування

Доброго дня, шановні читачі сайту «Життя цифрового кочівника». Сьогодні я закінчую публікацію перекладу чудової статті сумського орієнтувальника майстра спорту  Фулєрова Євгена. Останню публікацію дивіться в цьому пості.

 Уроки для орієнтувальників-початківців.   Як вперше подолати дистанцію на змаганнях зі спортивного орієнтування. Закінчення

На стартіНу, ось і дочекалися! Ви на старті. У новачків і елітних майстрів орієнтування є одна загальна властивість — зі старту і ті й інші зриваються, як скажені собаки. Але якщо майстри з вогнем з ніздрів так і молотять всю дистанцію, навіть додаючи швидкість, то новачки через п’ять хвилин вже скисають, зупиняються, довго стоять, крутячи карту, компас, себе, нічого не розуміють і чекають, поки хто-небудь пройде мимо, щоб влаштуватися до  компанії і не загинути на дистанції. Навіщо вам цей цирк?

На стартіПісля того, як дадуть старт, ви поволі починаєте переміщатися зі старту по маркуванню до початку орієнтування. Це переміщення називається «біг підтюпцем». І не треба позувати перед товаришами своїм галопом. Зверніть увагу, старт і початок орієнтування — різні речі, хоча в окремому випадку вони можуть збігатися.

Зазвичай, зі старту до початку орієнтування веде маркування або розмітка. Початок орієнтування позначено таким же червоно-білим знаком, як і контрольні пункти, але на цьому знаку немає номера і відмічатися на ньому не потрібно.

Сам початок орієнтування намальований на карті трикутником. На старті або на шляху зі старту вам видадуть карту і легенди. Може бути такий варіант, що карти будуть розкладені, і ви будете самостійно брати свою карту. Черговий важливий момент!

Треба взяти свою карту, а не чужу.

Як мінімум, на змаганнях будуть дві різні групи — Ч і Ж, чоловіча і жіноча. Відповідно дистанції і карти для цих груп будуть різні. Але залежно від рівня змагань може бути і кілька десятків груп, наприклад: Ч12, … Ч18, Ч21А, Ч21Е, Ж14 і так далі. З моменту старту до моменту отримання карти у вашій голові повинна бути тільки одна думка: «Мені треба взяти свою карту».

Финал спринта. Италия, Сестриере-2
                                             На старті

Навіть якщо карту вам особисто вручить суддя на старті, не вірте. Перевірте, яка група на ній написана. Чи Ваша? У нас судді Конституційного суду такі речі витворяють, що караул! Чого ж тоді від судді старту вимагати? З нього потім, як з гуски вода, а вас дискваліфікують. У Правилах чітко написано — відповідальність за правильно взяту карту несе тільки спортсмен.

Ну, а тепер починається! Ви зі своєю картою біжете підтюпцем до початку орієнтування. Там зупиніться і переведіть дух. Що ви повинні відразу зробити?

Правильно! Зорієнтувати карту.

Зорієнтували? Чудово!

Старт группы АЯ, звичайно, розповім вам, що робити далі, але майте на увазі, що все це повна нісенітниця. За методичкою добре вперше психогігієну статевого життя вивчати, але не орієнтування. Доки не зайдеш в ліс і безпорадно не побродиш, теорія в голову не піде. У мене все-таки є надія, що ви хоч один раз, але вже були в лісі на дистанції. А якщо не були? Тоді прочитайте цю статейку другий раз, коли повернетеся з лісу.

Отже, карта зорієнтована.

Знайдіть трикутничок — початок орієнтування та кружечок першого КП.

Перше — визначте відстань до КП. Якщо у вас на компасі є лінійка, то скористайтеся нею.Зазвичай в 1 сантиметрі — 100 метрів. Якщо на карті між трикутником і кружечком 5 см, то, значить, в лісі між ними буде 500 метрів. Що таке 500 метрів? Це, якщо йти пішки, буцати шишки і засовувати палички в мурашник, то вийде 10 хвилин. Півгодини йти не треба. Повертайтеся, то ви вже занадто далеко зайшли.

Друге — подивіться, на чому стоїть КП: стежка, галявина, горбок, ямка, канава і так далі. Якщо, приміром, в ямці, то ви в районі КП по ямках і бігайте, на горбку не знайдете. Найгірший варіант — якщо на якій-небудь гидоті з коричневих ліній. Це форми рельєфу — лощовини, хребти, сідловини. Погано, але не смертельно. Якщо правильно в кружечок потрапите, нікуди КП від вас не дінеться. Для того, щоб правильно потрапити в кружечок, неймовірно важливий наступний третій пункт.

Третє — виберіть у районі КП найпомітнішу прив’язку. Наприклад, це може бути перетин доріг, кут поля, край болота і так далі. З цієї прив’язки ви і будете виходити безпосередньо на КП. Якщо раптом не знайдете КП, повернетеся на цю ж прив’язку для другої спроби. З огляду на важливість повторюю ще раз:

Заздалегідь треба обрати надійну точку, з якої ви будете брати КП.

Четверте — вибір шляху руху. Вибирайте шлях не на КП, а на прив’язку, про яку ми тільки що говорили, і з якою ви будете це КП брати. Дистанцію в лісі ставить людина, яка називається заступником головного судді змагань з дистанцій. Якщо це хороша людина, то від початку орієнтування в район КП повинна вести дорога. Ідіть по цій дорозі до вибраної вами прив’язки.

Якщо є різні варіанти вибору доріг, то не має значення, по якій з них ви підете — лівою, правою, трохи довше, або трохи коротше. Це дрібниці. Головне, щоб ви не збилися з обраного шляху. Тому на кожному перехресті і на кожній розвилці треба орієнтувати карту. Банальна історія — зорієнтує людина правильно карту на початку шляху і заспокоїться, думаючи, що справа зроблена. Карту треба орієнтувати постійно! На кожній зупинці, на кожному повороті.

Магас Игорь

Ще раз повторюю — тримайтеся доріг. Краще піти в надійний довгий обхід, ніж на авось навпростець.

Люди бувають різні. Є такі начальники дистанцій, яких і в дитинстві в школі не любили за вредність, і зараз колеги вважають за краще з ними не пити. У них своє життя не вдалося, так вони раді старатися і чужі життя ламати. Така людина так спланує дистанцію, що в район КП ні доріг, ні стежок немає. Якщо якась доріжка попадеться, так і та — впоперек.

99У цьому випадку, хочеш — не хочеш, доведеться йти навпростець через ліс за напрямком. Подивіться скільки до КП метрів, зорієнтуйте карту і підніміть руку у напрямку КП. Ідіть туди, куди ви самі собі показали. Пройдіть метрів 50, зупиніться, знову зорієнтуйте карту, і знову покажіть самі собі, куди йти. Чим частіше будете перевіряти, тим більше шансів не збитися з правильного напряму. 200 кроків пройшли — вважай метрів 100 — 200 позаду. Довжина залежить від національності та професійної орієнтації. Якщо у вас батьки китайці, то 100 метрів, якщо баскетболісти, то 200 метрів.

27

Якщо ви все робите правильно, але КП знайти не можете, не впадайте у відчай. У лісі повно народу, вони допоможуть. Головне — правильно поставити питання. Ніколи не запитуйте: «Де я?». На це питання пробігаючий повз вас спортсмен тицьне пальцем в свою карту і втече. Навіть, якщо ви встигнете розглянути куди він тицьнув, ви все одно не знайдете цього місця на своїй карті, а перепитати буде пізно. Так і залишитеся ні з чим. Питання та побажання треба формулювати конкретні:

— Де КП № 58?

— Покажи мені на моїй карті, де я перебуваю.

— Ей, друже, тебе не затруднить відвести мене на 44-е КП?

— Дівчино, припиніть бігти. Давайте підемо разом. Мені самому страшно. Я вмію готувати яєчню і т.п. і т.д.

Майте на увазі, що ви берете участь у змаганнях масових розрядів. Це не чемпіонат світу і навіть не чемпіонат країни. Тому не комплексуйте з приводу того, що ви відбираєте в когось дорогоцінний час. Порядні люди зобов’язані допомагати один одному.

Може так виявитися, що ви взагалі нічого не розумієте — ні по компасу, ні по карті, ні по місцевості. Значить, не судилося. Треба виходити з лісу. Тут є кілька варіантів.

Аварійний азимут, його зазвичай повідомляють перед змаганнями. Наприклад, аварійний азимут: захід, шосе — означає, що ви повинні йти весь час на захід, поки не вийдете на шосе. Коли вийдете на шосе, не здумайте поїхати додому. Ви будете у ванній лежати, а організатори, збившись з ніг, будуть шукати вас по всьому лісу. Повертатися потрібно на старт.

Якщо вам трапиться на очі КП, залишайтеся на ньому. Пункти будуть знімати і вас заберуть.

Можна спробувати вийти самостійно, але за умови, що ви пам’ятаєте, як заходили. При цьому відгукуйтеся на крики. Не бійтеся, це не податкові інспектори кричать, це вас служба дистанції шукає.

Якщо на старті є мобільний зв’язок, візьміть з собою телефон. Зателефонуйте тому, хто може бути на старті. Після перших  слів, що вирвалися спонтанно: «В гробу я бачив ваше орієнтування», спробуйте описати місце, де ви знаходитесь.

Але краще не доводити себе до такого стану. Взяли перший КП з муками, взяли другий з муками, бачите, що не йде справа, ну й добре. Повертайтеся на фініш. Зрештою, у Колумба теж були топографічні проблеми — плив до Індії, потрапив в Америку. Зате з вас може вийти хороший сім’янин і відданий син своєї Вітчизни.

Ну ось, мабуть, і все. На прощання скажу, що результат в орієнтуванні — справа десята. В першу чергу треба навчитися отримувати задоволення від подолання дистанції. І заради цього ним займатися.

Євген Фулєров, майстер спорту, місто Суми.

До нових зустрічей в лісі і в парках, друзі!

І не забуваємо за тренування та розминки перед стартами:

Бажаючі також можуть подивитися відеофільм про спортивне орієнтування:

відеофільм

З повагою до всіх читачів цього блогу, Віталій Сердюк